Якось в одній зі своїх розповідей я згадував, що у Трускавці є багато поляків. Варто пройтися центральною вулицею Тараса Шевченка, і ви обов’язково зустрінете групу громадян нашої сусідньої держави, або бодай таких, що наодинці чи парами прогулюються містом. Ви їх пізнаєте за мовою. Що ж так манить поляків у нашому місті-курорті, чому вони полюбили проводити тут свої відпустки? Про це та про інше поговоримо сьогодні, з вами я, ваш гід Микола.
Як на те пішло, то у Польщі є свої курорти і її громадяни могли б витрачати гроші у себе вдома, поповнюючи рідний бюджет. Наприклад, та ж Криниця. Або їхати у Туреччину, Чорногорію, Болгарію. Але вони їдуть до нас. Що їх так манить до Трускавця?
Ну, по-перше. До Трускавця люди приїжджають і відпочити, і поправити своє здоров’я. Таких мінеральних вод, які маємо ми, ніде немає і це не перебільшення. По-друге. Значить, все у нас на місці, якщо люди до нас їдуть – і сервіс, і лікування, і коло розваг та відпочинку. При тому, що ціни помірковані, до того ж є знижки.
Але ми говоримо про поляків і у них свої критерії вибору відпочинку. Можна подумати, що всі поляки сконцентровані лише на наших мінеральних водах і шукають, де дешевше провести відпустку. Ні, звичайно. Поляки їдуть не лише до Трускавця, вони їдуть у Галичину, де багато що нагадує їм про історію, яка є їм близькою. Адже, колись наш край був “під Польщею”, як кажуть старі люди. І в нас є багато пам’яток архітектури й культури, які нагадують про ці сторінки історії. Це, насамперед, костели, старі будівлі, пам’ятники, назви вулиць. Для прикладу: у Трускавці є пам’ятник польському класику Адаму Міцкевичу, костел, будинок засновника курорту Раймунда Яроша, де тепер художній музей Михайла Біласа. Про ті часи нагадують також старі фотографії, експонати музею історії міста Трускавця. Поляки, котрі приїжджають до нас, оглядають це все, як часточку рідної історії.
Якось я зауважив, як кілька відпочивальників з Польщі підійшли до лірника, що співав у пішохідній зоні старовинні пісні. “О, то єст ліра корбова?” (Чи то є колісна ліра?) Кількома словами поясню про що йдеться. Колісна ліра, на якій грав чоловік і демонстрував дуже давній репертуар мандрівних співців лірників, має західне походження. Чи то з Німеччини вона походить, чи з Австрії, достеменно невідомо, але мандрівні лірники поширили цей інструмент на схід і його знають аж у Росії та Білорусії. В Україні він осів настільки, що лірники мали свої ремісничі цехи і їх було навіть більше ніж кобзарів. У Галичині лірники були також, були вони на всій території України. А ось через Польщу вони, так би мовити, “пролетіли”. Чи то поляки не такі співучі, чи не було відповідних обставин, які б спонукали поляків узятися за цей музичний інструмент, але там місцевих лірників історія не зафіксувала. Хоча інструмент такий поляки впізнали. Очевидно, що спогад про нього залишили мандрівні лірники. “Ліра корбова” – назва походить від “корби” – ручки, якою лірник крутить, граючи на інструменті. У нас це “колісна ліра”, у Росії й Білорусії – “лира колёсная”, бо є там ще колесо, яке обертається і своїм тертям об струни видобуває колоритний звук.
Якось, будучи у Кракові, я дізнався від тамтешнього жителя, що поляки взагалі не мають жодного національного інструменту, як у нас, наприклад, бандура, трембіта, сопілка. Про це може бути окрема розмова, але поговоримо про інше – про сам Краків. Це старовинне місто у Польщі називають ще “столицею європейської культури”. Воно справді унікальне і красиве. У порівнянні з Трускавцем – набагато більше. Але мене вразило там, що Краків багато чим подібний до нашого міста-курорту. Це видно, насамперед, якщо подивитися на карти Кракова і Трускавця. І польська “столиця європейської культури” і українське місто-курорт мають “кільце”, яким можна об’їхати навколо. Щоправда, у Кракові воно лише очіплює центральну частину міста, а в нас у “кільце” вміщається майже весь Трускавець.
Про Трускавець мені нагадали у центрі Кракова також кінні карети, яких там є дуже багато. Цей сервіс у Кракові на високому рівні – від ідеально охайних коней і дорогих карет, до красивих усміхнених дівчат-кучерів.
Центральний сувенірний краківський ринок також дещо нагадує про Трускавець. “Сукенниця” (колись тут торгували сукном) знаходиться у самісінькому центрі Кракова, на головній його площі. З-поміж сувенірів можна вгледіти речі, які продаються у нас – це китайські “подєлки”, а також вироби з Гуцульщини.
Польща і Галичина мають подібну історію, культуру й традиції і ніде від того не дітися. У нас подібна мова, пісні, звичаї. Історія розпорядилася так, що у Польщі проживає багато українців, а в Україні є багато поляків. Це має нас хіба ріднити, а не бути причиною ворожнечі. Розумні люди це усвідомлюють і будують мости дружби між нашими народами. Прості люди розуміють також, що треба жити так, щоб не страждати від викликів історії, а самим її творити. Поляки їдуть до Трускавця, наші люди їздять до Польщі, і так воно має бути.
Любі наші друзі – поляки, українці, росіяни, білоруси, азербайджанці, народи інших країн, приїжджайте до Трускавця, ми завжди вам раді! І ви, шановні читачі, навідуйтеся на наш портал truskavich.com дізнавайтеся, що є нового у нас. Тут ми розповідаємо про оздоровлення у Трускавці, описуємо, що пропонують наші санаторії, повідомляємо про акції, описуємо також про цілющі властивості наших мінеральних вод, зокрема “Нафтусі”, тощо. Приїжджайте і не пошкодуєте! Бо якщо до нас їдуть з інших країн, хоча б ці ж поляки, то щось є у нас таке, чого нема ніде. З вами був я, ваш гід Микола. Здоров’я вам і наснаги!
вологість:
тиск:
вітер: